Коротко про роман

Творчість А. Камю — французького прозаїка, публіциста, фі­лософа — мала значний вплив на розвиток європейської культури XX ст.
Одним із найкращих творів письменника є роман «Чума», на­писаний 1946 року. У цьому творі яскраво проявилася ідейна й творча еволюція митця.
За визначенням критики, роман має кілька змістових рівнів: «У цьому стрункому творі, зовні такому незворушливому, лунає багато різноманітних голосів...». Сам автор зауважував, що «явний зміст» роману — «боротьба європейського Опору проти фашизму», поданому в алегоричному образі чуми. Порівнюючи чуму з війною, автор зауважує, що обидві застають людство зненацька. У творі пе­ред нами постають страшна атмосфера міста в ізоляції, картини від­чуження людей, зумовленого карантином, що нагадує фашистську окупацію Європи в роки Другої світової війни. Художнє осягнення подій тих часів письменник пропонує нам у світлі екзистенціальної філософії, надаючи таким чином сюжетові глибшого значення.
Алегорично зображуючи французький рух Опору, письменник зображує не конфлікт окремих особистостей, характерів, суспіль­них або ідеологічних угруповань, а зіткнення людства з безособо­вою, страшною, руйнівною силою — чумою, чимось на зразок абсо­лютного зла. Несподіване й безжалісне втручання чуми розкриває абсурдність, ірраціональність світу, оманливість гармонії і логіч­ності життя. Залишаючись віч-на-віч із цією безглуздою і невбла­ганною силою, що несе смерть, персонажі роману мусять визначи­тися у своєму ставленні до світу й людей.
У «Чумі» розвинулися екзистенційні мотиви попередніх тво­рів Камю: абсурдність буття, свобода людини, її вибір перед лицем смерті . Свій вибір робить кожний. Доктор Ріє розуміє, що зло непе­реможне, але він продовжує виконувати свій обов’язок, допомагає недужим, наражаючись на небезпеку захворіти самому. Він не ге­рой, але в екстремальній ситуації зберігає людську гідність. Ріє не самотній, чимало людей разом із ним борються зі злом, навіть ро­зуміючи, що воно непереборне: Тарру, Рамбер, Гран, Панлю, мати Ріє, інші. Тому висновок, якого доходить Ріє, не здається читачеві надмірно пафосним: «...Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу». Роман Камю — це притча про людей, які «через неможливість бути святими, відмовляючись змиритись із лихом, намагаються бути цілителями».

Роздуми Дарії про «Чуму»ХХІ століття продовжує дослідницька робота Таровик Анастасії «Читаємо текст уважно»